Музей булатного оружия

Янис Вакуленко: Ищем следы 2000 латышей в Украине

defaultNick — Mon, 13 Jan 2014 01:19:42 GMT

Янис Вакуленко: Ищем следы 2000 латышей в Украине

Есть страшная тайна сталинских репрессий. Исчезновение 6 эшелонов с арестантами из Латвии, Литвы, Эстонии в 1941 году. В июне их доставили в Путивль. Началась война. 6000 человек просто исчезли. Расследование продолжается.
-Пока удалось найти документы подтверждающих доставку в Путивль 885 молдаван эшелоном №232 20 июня 1941 года. И никаких документов об эвакуации после начала войны! - сказал общественный деятель Янис Вакуленко, -Таинственным образом исчезли ВСЕ документы о доставке в Путивль арестованных из Литвы, Латвии, Эстонии. Должно было быть шесть эшелонов! И прибыть они должны были где-то 19-21 июня! Как сложилась судьба этих людей - вывезли в Сибирь или расстреляли?
Искала команда журнала Музеи Украины, возглавляемая опытным следопытом Владимиром Бровко. Удалось совершить прорыв в истории Козельщинского лагеря НКВД, открыв трагедию Молдовы. А вот по Путивлю - белое пятно.

Нашли один документ-подтверждение:
1941 г. июля 28, Москва. — Сопроводительное письмо П.К. Сопруненко к заявлению генерала В. Пшездецкого, направленное вместе с заявлением В.Н. Меркулову

№ 25/7387

Сов. секретно

Заместителю народного комиссара внутренних дел Союза ССР

комиссару государственной безопасности 3-го ранга тов. Меркулову

В марте м[еся]це 1941 г. были переведены из Москвы (объекта Малаховка и Бутырской тюрьмы) в Путивльский лагерь НКВД 21 офицер быв. польской армии, среди которых находятся: генерал бригады Пржездецкий, один полковник, один подполковник, майоров — четыре, капитанов — три и поручиков — девять .

В Путивльском лагере они содержались одни, так как, зарекомендовав себя активными врагами Советской власти, подлежали изоляции от остальных военнопленных.

В июне м[еся]це с.г. они были переведены в Грязовецкий лагерь вследствие того, что в Путивльский лагерь прибыли арестованные из Прибалтики!

В Грязовецком лагере они содержатся отдельно от остальных военнопленных, но дальнейшая изоляция их крайне затруднена, т.к. там же размещены интернированные французы изолированно от поляков.

а) Представляя при этом заявление генерала Пржездецкого, прошу Вашего разрешения соединить 21 офицера с другими военнопленными и интернированными военнослужащими быв. польской армии, содержащимися в Грязовецком лагере.

Начальник Управления НКВД СССР по делам

о военнопленных и интернированных

капитан государственной безопасности

П. Сопруненко.

-Однако, историкам Литвы, Латвии, Эстонии, не удалось найти следы ни доставки своих граждан в Путивль, ни эвакуации оттуда! Несколько тысяч человек просто исчезли! - говорит Янис Вакуленко, -Не все понятно и с событиями лета 1941 года в Старобельском лагере. Много несовпадений в цифрах...

На сегодня есть два реальных вещественных доказательства - книга "Перлина Козельщини" и спецвыпуск журнала "Музеи Украины" со сборником статей ВЕРСИЙ тех давних событий! Это если говорить юридическим языком.
Нужно документально доказать сам факт расстрелов граждан шести стран. Найти и исследовать могилы. Возможно, на официальном уровне вскрыть замурованные подземелья в Козельщинском монастыре.
Иными словами, власти Российской Федерации нужно рассекретить документы 1939-41 годов Управления по делам военнопленных НКВД СССР. А с этим как раз и проблема...
-Лично меня очень интересует судьба моих земляков из Латвии, - заявил Янис Вакуленко, - Пропало около двух тысяч латышей! Последний пункт их пребывания - Путивль. Есть две версии - тайный расстрел в июле-августе 1941 года, или эвакуация. Куда? Почему нет документов? Попытаемся установить правду.
Пока интрига остается. Есть жесткое противодействие активистов КПУ, категорически отрицающих факт пребывания граждан стран Балтии в лагере, тем более казни.

-6000 человек не могли просто исчезнуть! - убежден Янис Вакуленко, - Если расстреляли, должны быть громадные братские могилы, свидетели. Если вывезли - где документы о доставке в другие лагеря? Задача очень сложная. Но ее нужно решить. Без всяких политических спекуляций!
Расследование продолжается...

Пресс-служба МПУ

новий керівний склад ІСОМ

bulat-museum — Tue, 11 Dec 2012 18:13:26 GMT

новий керівний склад ІСОМ
Відбулась звітно-виборча конференція Національного комітету ІСОМ, на якій було обрано новий керівний склад організації.

Президент:

Лаєвський Сергій – директор Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського

віце-президенти:

Мазурик Зеновій – Голова «Львівської міської асоціації музеїв і галерей»

Остапова Світлана – директор Одеського муніципального музею особистих колекцій ім.О.Блєщунова

Пушкарьов Сергій – Виконавчий директор Асоціації заповідників і музеїв Криму

Ткаченко Тетяна – директор Кіровоградського обласного художнього музею

Чмелик Роман – директор Музею етнографії та художнього промислу ІН НАН України, м.Львів

Президія

Литвинець Юлія – головний зберігач фондів Національного художнього музею України, (виконавчий секретар ІКОМ України)

Стрєльнікова Світлана - генеральний директор Національного науково-дослідного реставраційного центру України

Чернобай Юрій - директор Державного природознавчого музею НАН України, м. Львів

Чуєва Катерина – вчений секретар Національного музею імені Богдана і Варвари Ханенків

Ревізійна комісія

Дейнега Михайло – директор музею мистецтв Прикарпаття

Козинкевич Оксана - Завідувач відділом європейського мистецтва XIV – XVIII ст. ст. Львівської національної галереї мистецтв (Палац Потоцьких)

Чумак Галина – директор Донецького художнього музею

Булатна й алмазна сталь

bulat-museum — Fri, 19 Feb 2010 06:05:40 GMT

Фільм «Булат» і алмазна сталь

bulat-museum — Tue, 02 Feb 2010 16:58:56 GMT

Фільм «Булат» і
алмазна сталь

Ми знімали фільм
про булатну зброю, а говорили про алмазну сталь. Директор центру «Булат НВР» і
Музею булатної зброї Володимир Остапович, вміє зберігати секрети. Лише перед
зйомками, ми дізналися про сенсаційне досягнення українських зброярів –
створення алмазної сталі – матеріалу майбутнього.

Щодня спілкуючись
телефоном, регулярно буваючи один в одного у гостях, я і гадки не мав про те,
що Остапович продав половину колекції унікального булату, що складала основу
Музею булатної зброї. Всі кошти вклав в безпрецедентні дослідження зі створення
алмазної сталі.

Нещодавно
отримали впевнений результат – десь кілограм нового металу після мікро -плавки.
Було чимало проблем – нову сталь дуже важко обробляти, не витримують найміцніші
інструменти. Виготовили два ножі з руків‘ям з рогу сайгаку. Ніяких дорогоцінних
металів, ювеліри, прикрас! Строга чоловіча естетика! Фактично ритуальна зброя…

Так сталося, що
ми з відомим фотохудожником, а нині головним режисером студії «Музеї
України-ТБ» Сергієм Камшиліним, стали першими, хто побачив ніж з алмазної сталі
і розповідаємо про нього світу.

Взагалі,
працювати в Музеї булатної зброї, що по праву вважається лідером екзотичних
музеїв України, дуже цікаво. Доступу екскурсантів сюди немає. Бачити унікальні
вироби зброярів можуть лише деякі журналісти і кілька олігархів, які періодично
бувають на центрі. Сьогодні ножі від «Булату НВР» мають чи не всі відомі люди
України.

Легендою стала
історія, коли кілька крутеликів виїхали на полювання під Житомир і завалили
трьох диких вепрів. Заключили якесь неймовірне парі про те, що одним булатним
ножем, без заточки, розберуть туші. Ніж витримав...

Я особисто, іноді
боюся говорити про Меч революції, що став символом. Було чимало містичних
подій. Загинуло два майстри. Страшно і таємниче…

Про Меч другого
Президента України, можна фільм знімати… Він зникав, повертався…

Майстри центру
страшенно забобонні.

Вони розуміють,
що виготовляють зброю. А зброя робиться для вбивства. Зразу відчувається тінь
смерті… Тут все не так просто, як здається!

Треба витримувати
чимало старовинних ритуалів. Інакше…

Є дуже потужний
козак-характерник, який категорично забороняє навіть згадувати його в пресі.
Він замовив спеціальний булатний меч для обрядів. Колись давно спілкувались…
Отримавши зброю, він довго з нею працював. Очевидці, які бачили те своїми очима
і досі в шоці. Він збирає найближче коло учнів. Заходять у бетонний підземний
бункер. Стає в центр кола. Колективно медитують. Піднімає меч над головою і
відпускає, концентруючи на ньому енергію. Якийсь енергетичний згусток. Меч
легко входить на чотири сантиметри в бетон. Витягти неймовірно важко… Згадайте
розповіді про короля Артура… Знову легенда…

Ми писали про
неймовірні властивості, у тому числі, цілющі, булатних козацьких кортиків.

Відомий унікум,
біогравітатор Костянтин Стасюк, з їх допомогою робив спеціальні масажі хворим
дітям… Одного разу я пройшов той ритуал – враження незабутні. Можливо, колись
ризикнемо зняти те все на відео. Слабонервним краще не дивитися…

Цікаво, що у
ритуалах виготовлення булатної зброї беруть участь відомі козацькі
біоенергетики Валерій Пильник і Юрій Курилех. І це не просто дань моді… Наші
предки, волхви, а особливо козаки, які проходили найстрашніші шабельні бої,
прекрасно розуміли значення енергетики зброї, війни, людини. Словом можна
вбити… Суспільство не може прийняти тих справедливих древніх законів,
прикриваючись фальшивими догмами… Але, наближається той час…

Увечері, ми
спонтанно зібралися разом. Володимир Остапович, Сергій Камшилін, якого ми
безкінечно підколюємо за агресивний шовінізм, несподіваний Костянтин Стасюк, що
привіз пляшку розкішної президентської горілки, автор цих рядків. Дооформили
фільм, розмістивши його на нашому каналі на Ютубе. Я примудрився сильно
порізатися. Кров не могли спинити, поки до рани не притисли лезо алмазного
ножа. Все минуло. Скоріш за все, завершився якийсь ритуал довкола алмазної
сталі…

За ніч фільм
«Булат», спеціально знятий російською мовою, продивилося більше 200 чоловік.
Рекорд. Хоча, ми вже рідко дивуємося.

Алмазний ніж
залишився у мене. Намагаємося зрозуміти. Постараюся написати.

Ось так знімався
фільм «Булат».

Віктор Тригуб,
редактор журналів «Нова Січ» і «Музеї України»

[video]http://www.youtube.com/watch?v=cG2y0x1NUY4[/video]

Музей булатної зброї

bulat-museum — Tue, 17 Mar 2009 15:09:53 GMT

Музей булатної зброї

З давніх віків дійшли до нас легенди про булат. Археологи і досі знаходять вироби з булатної сталі, що пролежали в землі 2000 років...

Свого часу, відродив булат інженер Аносов. Потім секрети виготовлення знову було втрачено.

Ентузіасти центру «Булат НВР», під керівництвом В.Остаповича, провели дослідження і розпочали, вперше в світі, промислове виробництво зварного булату.

Центр почав виготовляти унікальні зразки холодної зброї з булатної сталі. Найбільш відомий - вже легендарний Меч революції (булатний акінак), який свого часу оцінили в 150 тис дол! Цікавий Меч другого президента України. Ніж Ярило, унікальні мисливські ножі... Вироби центру постійні переможці різноманітних виставок. Встановлено кілька рекордів.

Так, одним з ножів без заточки, було оброблено 4 (!) туші диких кабанів!

Інший ніж використовувався для заточки стальної арматури, а потім різав папір...

Практично вся українська еліта має зброю від Остаповича.

Нині на базі центру відкрито музей...

Генерал-майор козацтва Володимир Остапович, академік Міжнародної козацької академії, багато років вивчає можливості сталі, розробляє унікальні зразки холодної зброї.

Центр має розкішну колекцію холодної зброї різних стилів та напрямів.

Дослідники вперше в світі змогли зварити промислову партію булатної сталі, що стало справжньою сенсацією у металургії...

Володимир Володимирович взяв активну участь у розшуках символічної шаблі Гетьмана Івана Мазепи. Більше того, вирішив виготовити булатну реконструкцію зброї. Вже майже готове лезо...

$IMAGE2$

Крім того, спеціалісти центру проводять сміливі філософські розробки фрактальної цілістності світу. Опубліковано кілька оригінальних наукових робіт.

Як не дивно, побачити всю колекцію холодної зброї «Булату НВР», не вдалося майже нікому. Найповніше зібрання було на виставці «Романтика булатної зброї» в Музеї гетьманства, організованій спільно з часописами «Музеї України» і «Нова Січ». На жаль, через обмежений час, виставку не встигли побачити всі цінителі.

-Нас буквально замучили колеги проханнями організувати зустріч з В.Остаповичем, - говорить шеф-редактор журналу «Музеї України» Наталка Іванченко. – Були першополосні публікації в популярних газетах, сюжети на телеканалах… Тема, дійсно хвилює журналістів і читачів. Адже, після інтриг довкола Меча революції, загадкової загибелі двох майстрів, певних секретних операцій, центр отримав якусь дивну ауру романтики, легенд, чуток… Відповідно, творці зброї замкнулися, і практично не йдуть на контакт з пресою. Що ще більше збурює фантазію молодих авторів. Тому ми і ризикнули запропонувати створити на базі колекції центру Музей булатної зброї. Нам пішли на зустріч. Вже діє віртуальний музей.

-Сподіваємося, після певних підготовчих робіт, офіційно відкрити експозицію, - розповів директор Музею булатної зброї, кандидат технічних наук Костянтин Сокольчук, - Можна буде побачити і Меч революції, Меч Кучми, унікальні колекції мисливських ножів, ніж з зображенням потенційного президента України, про які так люблять писати молоді журналістки…

-Я прошу не забувати про кризу! – сказав директор центру «Булат НВР» Володимир Остапович, - І про те, що ми працюємо в ритмі промислового підприємства. Що накладає певні обмеження. Реклама нам давно не потрібна! Ми переживаємо не кращі часи, маємо проблеми. Тому, за домовленістю з керівництвом часописів «Музеї України» і «Нова Січ», вирішили дозволити доступ до нашої колекції обмеженим групам відвідувачів (не більше 10 осіб!). Не частіше двох разів на тиждень. Можливо, в подальшому, коли буде відповідне приміщення, музей стане більш доступним. Фактично, ми пішли на експеримент…

Новий проект захопив і команду журналу «Музеї України». Сталося так, що всі організаційні клопоти лягли на нас. Фактично ми відкриваємо новий туристичний об‘єкт. Врахуйте, що музей знаходиться дуже далеко від центру і транспортних маршрутів – на Троєщині, за Банкнотною фабрикою, по дорозі на ТЕЦ… Що зразу перетворює відвідини музею мало не у екстремальну пригоду.

Спільно з майстрами центру «Булат НВР», ми склали приблизний план екскурсії. Розповідь про історію булату. Демонстрація древнього акінаку, знайденого чорними археологами, що пролежав в землі 2000 років і прекрасно зберігся. І про те, як вдалося відродити сучасне виробництво булатної сталі. Всі вироби з колекції можна оглянути, потримати в руках. Дещо, навіть купити. Правда, зброя дуже дорога, тому особливих ілюзій ніхто не має. Заплановано відвідини виробничого цеху, саме там майстри центру чаклують з булатом. За бажанням, спробувати себе у ковальському ремеслі, зможе кожен екскурсант. Ось такі у нас плани.

Для школярів і студентів – спеціальна програма і умови. Запрошуємо до співпраці туристичні організації!

Справа для усіх учасників проекту, нова, невідома. Можливо, тим і цікава. Якщо експериментальні лекції пройдуть вдало, будемо розширятися, залучаючи закордонних учасників.

Хоча, є доконаний факт – Музей булатної зброї розпочав діяльність!

Віктор Тригуб, редактор журналів «Нова Січ» і «Музеї України», координатор Музею булатної зброї, Почесний працівник туризму України.